|
 |
Головний корпус институту |
Інститут рибного господарства створено 1930 року на базі Київської дослідної станції рибництва. На сьогодні це головна науково-дослідна установа в Україні, що визначає та розробляє перспективні напрями розвитку рибного господарства, координує та здійснює методичне керівництво науково-дослідними роботами з рибництва та рибальства на внутрішніх водоймах України. Інститут у своєму складі має Львівське відділення, Дніпропетровську лабораторію рибництва, Херсонську лабораторію аквакультури та Закарпатську лабораторію рибництва.
Експериментальні дослідження і виробничу перевірку закінчених розробок забезпечують дослідні господарства Інституту у Львівській області та поблизу Києва. Одночасно вони є головними репродукційними базами елітних порід коропа та амурського сазана.
Очолює Інститут кандидат сільськогосподарських наук, Грициняк Ігор Іванович
В Інституті працює понад 130 чоловік, у тім числі 80 наукових співробітників, серед них - понад 40 докторів та кандидатів наук.
Організатором та першим директором Інституту був член-кореспондент АН УССР, лауреат Державної премії В.А.Мовчан.
В перші роки існування Інституту під керівництвом проф. В.А.Мовчана було розроблено метод комплексної інтенсифікації ставового рибництва, який забезпечив істотне підвищення рибопродуктивності і був рекомендований для широкого впровадження у виробництво, а його автор удостоєний звання лауреата Державної премії СРСР. Пізніше цей метод удосконалювався на засадах організації раціональної годівлі риб, розширення видової структури полікультури риб, удобрення ставів мінеральними та органічними добривами, оптимізації режиму водопостачання водойм в залежності від їх зонального розташування. Роботи в цьому напрямі
проводили В.С. Просяний, проф. Г.Й. Шпет, проф. Н.М. Харитонова, к.б.н. М.Д. Самойлов, А.К.Чижик, директор Львівського відділення В.В.Приступа, к.б.н. В.С.Ротовська, к.б.н. С.А.Кражан, к.б.н. А.К. Чижик, к.б.н. А.І. Рижников, к.г.н. С.О. Філь, к.с.-г.н. Ю.О.Желтов, к.б.н. В.А.Федоренко, к.х.н. М.Б.Фельдман, к.с.-г.н. С.М.Панченко, к.б.н. Т.Г.Литвинова, к.б.н. А.І.Андрющенко, к.с.-г.н. О.М.Третяк, к.с.-г.н. В.О.Коваленко, В.Р.Шемчук та інші.
На основі багаторічних досліджень під керівництвом заслуженого рибовода-селекціонера О.І.Кузьоми в середині 50-х років були створені високопродуктивні українські породи коропа: український рамчастий та український лускатий, які відрізняються підвищеною холодо- зимостійкістю та виживанням, високим темпом росту. Рибопродуктивність цих порід на 10-15% вища у порівнянні з вихідними формами. За ці розробки авторському колективу на чолі з О.І.Кузьомою в 1963 році була присуджена Премія Державного комітету з рибного господарства СРСР.
В останні роки Інститутом виконується дослідження спрямовані на продуктивний розвиток та поліпшення внутрішньопорідного потенціалу українських порід коропа. Одночасно створюється новий тип високоспинного малолускатого коропа на основі використання генетичних ресурсів коропів української і румунської селекції. Новостворюваний короп характеризується рядом важливих господарсько цінних переваг, що матиме особливе значення в умовах ринкової економіки.
Обсяг досліджень виконували селекціонери Інституту к.б.н. В.Г.Томіленко, к.с.-г.н. А.П.Кучеренко, к.с.-г.н. О.О.Олексієнко, к.с.-г.н. В.В.Бех, к.с.-г.н. Я.В.Тучапський.
Цими вченими на базі багаторічних досліджень були виведені 3 внутрішньопорідні типи. Наказом Міністра сільського господарства України від 21.06.96, № 201 затверджений нивківський внутріпорідний тип (автори: В.Г.Томиленко, А.П.Кучеренко). Цей тип коропа пристосований до умов півночі України, а за рибопродуктивністю він на 10-20% перевищує його вихідні форми. Наказом Міністра агропромислового комплексу України від 29.01.99, № 52 затверджені любінський рамчастий та любінський лускатий внутрішньорідні типи (автори: В.Г.Томіленко, М.В.Гринжевський, І.І.Грициняк, Я.В.Тучапський, Б.Г.Сярий, О.М.Ковальчук, Ю.В.Борис).
Ці внутрішньопорідні типи коропа стійкі до краснухи, мають підвищену зимо- та холодостійкість (на 9%) і вищу продуктивність (на 20%) порівняно з вихідними формами.
На початку другої половини 20-го століття Інститутом було розпочато важливі роботи з рибогосподарського освоєння рослиноїдних риб далекосхідного комплексу (білого та строкатого товстолобиків та білого амура). Розроблені технології їхнього вирощування у полікультурі в умовах ставових господарств, водойм-охолоджувачів енергетичних об'єктів, а також нагулу у великих рівнинних водосховищах. Створено та удосконалено обладнання інкубаційних цехів для штучного відтворення цих видів риб. У розробку технологій відтворення та вирощування рослиноїдних риб значний вклад внесли кандидати біологічних
наук П.Д.Носаль, В.А.Приходько, А.Г.Балан, Р.А.Балтаджі, О.М.Тарасова, Л.І.Лупачова, доктор біологічних наук І.М.Шерман, В сучасних умовах рослиноїдні риби широко розповсюджені в господарствах і є важливим резервом підвищення рибопродуктивності внутрішніх водойм. Розпочато роботи з селекції рослиноїдних риб, спрямовані на створення їх гетерогенних стад з високими продуктивними якостями (А.П.Гречківська, В.Л.Дмитрієв). Нині ці об'єкти рибництва забезпечують близько 50% виробництва товарної риби в ставових господарствах.
У 90-х роках було розроблено низку технологічних рішень випасного вирощування товарної риби у ставах. За цією технологією, частка рослиноїдних риб у полікультурі становить від 30% до 70%. Без застосування комбікормів в умовах випасної технології рибопродуктивність складає за білим та строкатим товстолобиками до 1 т/га, за білим амуром - до 0,2 т/га. В ці ж роки відпрацьовувалась технологія випасного вирощування рибопосадкового матеріалу у полікультурі для різних циклів ведення рибного господарства. У виконання цих робіт вагомий внесок зроблено проф. Н.М.Харитоновою.
З метою підвищення рибопродуктивності водойм вченими розроблена програма вселення в водойми України цінних об'єктів аквакультури, що дасть змогу довести обсяги виробництва риби до рівня не менше 200 тис. т.
Великий обсяг наукових робіт виконано по годівлі риб і удосконаленню рецептів рибних комбікормів (Г.Й.Шпет, Ю.О.Желтов, В.А.Федоренко, М.А.Сидоров), які впродовж багатьох років підтвердили свою ефективність і економічність. Зараз в Інституті ведуться роботи по вивченню ефективності використання місцевої сировини і нетрадиційних видів кормів.
У результаті багаторічних досліджень колектив вчених (П.Т.Галасун, М.О.Борбат та М.А.Булатович) розробили технологію інтенсивного форелівництва, пов'язану з відтворенням та вирощуванням райдужної форелі, форелі камлоопс, форелі Дональдсона. Впровадження цих технологій наприкінці 80-х років забезпечувало в Україні виробництво близько 1 тис.т форелі.
Вченими Інституту к.б.н А.І.Андрющенко, П.Т.Галасуном, В.В.Грусевич, С.І.Неборачеком, О.В.Дмитрієвою, к.с.-г.н. М.А.Сидоровим та к.с.-г.н. А.М.Третяком розроблені біологічні основи акліматизації нових об'єктів рибництва буфало та канального сома, а також технології відтворення та вирощування цих об'єктів рибництва.
У 90-х роках Інститутом виконувались дослідження щодо використання у ставовій полікультурі на півдні України нового перспективного об'єкту рибництва - представника кефалевих риб - піленгаса. Розроблені основи технології його відтворення та вирощування, відпрацьована "модель" одержання потомства у ставах півдня України з підвищеною мінералізацією води в умовах керованого режиму їх солоності. За рахунок використання у полікультурі цього детритофага додаткова рибопродуктивність ставів складає близько 0,5 т/га. Проводяться дослідження щодо використання
цього евригалінного об'єкта рибництва у полікультурі прісноводних ставових рибних господарств. Основні розробники цього напряму – кандидати біологічних наук В.А.Фінько, А.І.Рижников, а також науковий співробітник В.А.Сверба.
Проведено значний об'єм наукових робіт (О.В.Онученко, О.М.Третяк) по вивченню можливостей вирощування у водоймах України веслоноса.
Роботи з рибогосподарського використання каскаду дніпровських водосховищ та підвищення їхньої продуктивності були розпочаті у 50-ті роки, у зв'язку з гідробудівництвом на Дніпрі. Значний вклад у розробку біологічних основ рибогосподарського освоєння цих великих рівнинних водних об'єктів у період становлення їх екосистеми внесли д.б.н. В.С.Танасійчук, к.б.н. В.О.Кононов, Л.І.Вятчаніна, Н.А.Костянтинова, С.М.Пробатов, С.В.Залевський, М.Є.Сальников, П.М.Коновалов, М.П.Демченко, Т.В.Лугова, О.М.Ващенко, к.г.н. С.О.Філь.
В останні роки дослідження на дніпровських водосховищах, Дніпровсько-Бузькому лимані, рибогосподарський фонд яких складає близько 700 тис. га, спрямовані на раціональне використання водних живих ресурсів, розробку режимів рибальства та біологічних обгрунтувань лімітів та прогнозів вилову риби в них. Основні розробники - к.б.н. С.П.Озінковська, В.М.Єрко, Г.Д.Коханова, І.Ю.Бузевич, О.М.Тарасова Е.Ж.Ульман.
Вперше в Україні у 1950-х роках к.б.н. С.Я.Бродським розпочаті дослідження по біології, видовому різноманіттю, поширенню річкового рака. Згодом була розроблена біотехніка промислового культивування раків, розпочаті роботи по вирощуванню раків у ставах у полікультурі.
Роботи, пов'язані з екологічними дослідженнями в умовах різних форм ведення рибництва, були спрямовані на розробку теоретичних основ раціонального використання мінеральних добрив та вапна у ставах, оптимізацію умов вирощування риби у ставових та індустріальних рибних господарствах, розробку нормативів показників якості води в них та нормативів показників якості води джерел водопостачання ставів при вирощуванні риби, галузевих і технологічних нормативів утворення забруднюючих речовин при скиданні води у період обловів ставів.
Вагомий внесок у ці роботи зробили д.б.н., проф. Г.Й.Шпет, к.б.н. М.Б.Фельдман, к.с.-г.н. С.М.Панченко, д.б.н. А.Ф.Антипчук, к.г.н. С.О.Філь, к.б.н. Т.Г.Литвинова, к.б.н. О.М.Порохонська.
В останні роки зусилля вчених-екологів Інституту спрямовані на проведення екологічного моніторингу у рибогосподарських водоймах, розробку наукових рекомендацій та заходів щодо запобігання забрудненню цих водойм гербіцидами, пестицидами, нафтопродуктами та солями важких металів.
Починаючи з травня 1986 р., після аварії на Чорнобильській АЕС, Інститут веде дослідження з радіологічного моніторингу на Київському водосховищі, у рибних господарствах, які зазнали радіоактивного забруднення та у зоні відчуження. Розроблені "Режими ведення рибальства у забруднених радіонуклідами районах Київського водосховища", "Технології вирощування риби у господарствах, які зазнали радіоактивного забруднення та розташованих у зоні відчуження", які гарантують виробництво для населення екологічно безпечної рибної продукції. Значний внесок у їх розробку зроблено С.В.Курганським.
Лабораторією іхтіопатології, яка існує з часу створення Інституту, з 30-х по 60-ті роки проведено вивчення паразитарних та інфекційних хвороб риб, встановлені причини виникнення епізоотій, відпрацьовані методи діагностики та боротьби з нвазійними хворобами риб, які включали як безпосередньо антипаризитарну обробку риби, так і проведення комплексу ветеринарно-санітарних заходів у ставах та використання певних препаратів-антигельмінтиків. Значну роботу в цьому напрямку було виконано проф. О.К.Щербиною, к.б.н. Б.С.Авдосьєвим, М.П.Щербанем, к.в.н. Ю.Д.Нечипоренком, В.П. Бакинським, М.П.Ісковим.
Лабораторією проведені дослідження з етіології гострозаразних інфекційних хвороб риб та розроблені дієві методи їх діагностики, профілактики та лікування. Відчутні результати за цими дослідженнями були одержані проф. О.К.Щербиною, к.б.н. О.Ф.Осадчою, В.В.Просяною, Ю.Д.Темнихановим к.в.н. Ю.Д.Нечипоренком, В.Р.Шемчуком, А.П.Руденком, М.Г.Наконечною.
Лабораторією на сьогодення під керівництвом к.б.н. Н.І.Вовк та за участю В.Р.Шемчука, В.І.Піруса, М.М.Богоноса й інших вчених розробляються екологічно безпечні методи боротьби з хворобами риб, спрямованих на підвищення імунного статусу їх організму, а також ведеться пошук нових препаратів імуномодуляторів, антиоксидантів, пробіотиків, які сприяють підвищенню та стабілізації імунного стану риб.
Вчені-економісти д.е.н. В.О.Мурін, к.е.н. М.Г.Гробокопатель, вивчали шляхи підвищення економічної ефективності рибного господарства, а нині — реформування і перехід галузі в ринкове середовище, пошук факторів стійкого розвитку аквакультури внутрішніх водойм України, розвитку науково-технічного співробітництва, удосконалення інформаційної та маркетингової служб (Л.О.Філь, Ковальчук Г.В).
|
