Впровадження у виробництво наукових розробок

Інститут рибного господарства НААН України є одним з найдавніших науково-дослідницьких закладів нашої держави і колишнього Радянського Союзу. Він здійснює наукове забезпечення рибогосподарської галузі України у двох основних напрямах, пов’язаних з розробленням науково обґрунтованої системи ведення аквакультури у внутрішніх водоймах та методів сталого розвитку і раціонального використання біоресурсів водосховищ дніпровського каскаду та інших водойм.

За період своєї діяльності Інститутом, в результаті проведених робіт, для рибогосподарської галузі розроблено близько 300 нормативно-технологічних документів та ряд методів, спрямованих на підвищення біопродуктивності водойм та раціональне використання їх біоресурсів, які знайшли широке застосування у рибогосподарській галузі країн колишнього СРСР та інших зарубіжних держав.

З початку своєї діяльності Інститутом обстежувались і визначались особливості ставового фонду держави і розроблялися основні принципи організації і ведення рибного господарства, визначались основні напрями рибного промислу на річках, а в подальшому – на водосховищах та інших водоймах. Впровадження у виробництво розробок Інституту сприяло організаційно-господарському розвитку рибництва та рибальства.

В результаті проведених Інститутом наукових досліджень були скорочені строки вирощування столової риби (цьоголіток коропа), що дозволило розширити рамки використання одиночних ставів для розведення коропа, вирішити важку проблему постачання їх рибопосадковим матеріалом, особливо в степових районах.

В довоєнний період Інститут брав участь і керував роботами щодо заселення водойм Донбасу коропом, лящем і судаком, проводив акліматизаційні роботи з сигом і фореллю, організував вивчення великого Дніпровського водосховища (озера) і надавав допомогу риболовецьким господарствам з впровадження і освоєння нових для цього району знарядь лову і раціоналізації промислу на озері.

В результаті підготовки рибницьких кадрів і впровадження розробок Інституту, заходи з відтворення рибних запасів уже в довоєнний час набули значних розмахів.

Напрям діяльності Інституту в післявоєнний період характеризувався відновленням зруйнованого війною ставового господарства: проводилось вивчення рибницько-технічного і епізоотичного стану ставів, розроблялися заходи щодо зміцнення і поліпшення господарств, надавалася практична допомога виробництву в налагодженні експлуатації ставового фонду, підготовці кадрів.

В подальшому Інститут досяг значних успіхів у підвищенні продуктивності рибницьких ставів, підвищення культури виробництва; селекційно-племінній роботі, спрямованій на поліпшення продуктивних якостей ставових риб; вивчення хвороб риб і розроблення заходів боротьби з цими хворобами; раціонального використання сировинної бази внутрішніх водойм республіки.

Впровадження розробок Інституту сприяло тому, що вилов товарної риби і рибопосадкового матеріалу за 1946-1950 рр. в рибгоспах Міністерства рибної промисловості УРСР подвоївся.

В подальші роки науково-дослідні роботи Інституту в значній мірі сприяли освоєнню рибних багатств Дніпра, Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця. Особливе значення роботи Інституту мали для поліпшення рибного господарства водосховищ дніпровського каскаду. На цих водосховищах були організовані рибні господарства нового типу, що відрізнялися від річкового.

Вивчаючи і узагальнюючи досягнення вітчизняної і зарубіжної науки, техніки, передового досвіду організації і ведення рибного господарства у внутрішніх водоймах, Інститут надає практичну допомогу виробництву в розробленні перспектив розвитку рибного господарства.

Інститутом розроблено та впроваджено метод комплексної інтенсифікації у ставовому рибництві, а також методи застосування у ставах мінеральних добрив і вапна, що дозволило одержувати рибопродуктивність 2,5-4,5 т/га. Розроблені та удосконалені Інститутом основні засади методу комплексної інтенсифікації рибництва набули впровадження і широкого застосування в рибному господарстві як нашої держави, так і далеко за її межами.

Вченими-селекціонерами Інституту у 50-х роках виведені українська рамчаста та українська луската породи коропа, наприкінці 90-х – три їх високопродуктивних внутрішньопорідних типи: нивківський лускатий, любінський лускатий та любінський рамчастий коропи, а в останні роки – малолускатий тип коропа, які збагатили генофонд коропівництва України, Білорусі, Росії, Грузії, Польщі, Чехії, Румунії, Молдови, Угорщини, а також Куби, В’єтнаму тощо. В даний час ведуться роботи з їх вдосконалення.

Інститутом розроблені та впроваджені наукові основи інтродукції у внутрішні водойми України рослиноїдних риб далекосхідного комплексу (білий та строкатий товстолобики, білий амур), а також представників північноамериканської іхтіофауни (веслоніс, буфало, канальний сом); технології вирощування їх у ставах, водоймах-охолоджувачах енергетичних об’єктів та нагулу у великих рівнинних водних об’єктах, що дозволило довести питому вагу цих об’єктів рибництва у загальному вилові риби до 40%.

Відпрацьована ефективна ресурсоощадна система вирощування рибопосадкового матеріалу та товарної риби за різних форм ведення рибництва для господарств різного типу в зональному аспекті з оптимальним набором полікультури риб, а також ефективні рецепти комбікормів для риб, методи їх використання та застосування нетрадиційної сировини для їх виготовлення, рекомендації з раціональної годівлі риб при вирощуванні цьоголіток та товарного коропа в умовах промислового рибництва.

Останнім часом Інститутом розроблені рекомендації з вирощування в ставах цьоголіток коропів масою 80-100 грамів і їх дволіток масою 800-1000 грамів за інтенсивними технологіями вирощування. Впровадження цих технологій дозволяє підвищити рибопродуктивність вирощувальних ставів до 1500 кг/га і в полікультурі – до 1600 кг/га. Ці технології впроваджуються в товарних рибницьких господарствах Черкаської, Львівської, Рівненської та інших областей.

Розроблені технології товарного вирощування веслоноса в ставах різних фізико-географічних зон та рекомендації з його відтворення, технології з відтворення та вирощування цінних безхребетних, промислового культивування річкових раків, методи підвищення біопродукційного потенціалу ставів, товарного осетрівництва та форелівнитцва, відпрацьовано «модель» одержання потомства піленгаса та технологія його вирощування у полікультурі, рекомендації з формування маточних стад лососевих риб з поліпшеними репродуктивними ознаками, рекомендації щодо поліпшення вмісту йоду, селену та інших мікроелементів у м’язових тканинах риб.

Значне місце ученими-екологами Інституту рибного господарства приділяється вивченню екологічного стану і розробленню наукових основ охорони рибогосподарських водойм від забруднення радіонуклідами, важкими металами, токсикантами та органічними забруднювачами.

Вченими-екологами розроблені для галузі нормативи показників якості води, методи її очищення від забруднювачів, технології ведення рибництва у господарствах, що зазнали радіоактивного забруднення. Відпрацьовані методи діагностики, профілактики та боротьби з хворобами риб з використанням екологічно безпечних методів, спрямованих на підвищення імунного статусу організму риб та розроблені рекомендації щодо використання в рибництві найбільш ефективних біологічно активних препаратів, щодо застосування оптимальних доз мікроелементів (йоду, кобальту, селену); методи детекції вірусу некрозу зябер з використанням ПЛР-аналізу.

Розроблені Інститутом раціональні науково обґрунтовані методи контролю за біотичними і абіотичними компонентами водних екосистем та методи захисту риб від інфекційних та паразитарних хвороб широко використовуються в рибному господарстві України та за її межами.

Наукові розробки Інституту є промислово застосовними, вони мають широке впровадження в галузі.

Інститут рибного господарства виконує наукові розробки за НТП НААН України «Рибництво».

Вченими Інституту розроблені: концепція розвитку рибного господарства України, шляхи підвищення його економічної ефективності, пропозиції щодо реформування галузі у ринкове середовище, а також - ряд програм, спрямованих на доведення обсягу вирощування риби у внутрішніх водоймах України до 340 тис.тонн.

Наукові розробки Інституту знайшли широке застосування у вітчизняному рибництві, а також країнах близького та далекого зарубіжжя, зокрема, з селекції, комплексної інтенсифікації у ставовому рибництві, акліматизації нових об'єктів рибництва, екології тощо і вони ефективно впроваджуються у рибних господарствах держави.

Інститут співпрацює з науковими установами 13 країн, є засновником Міжнародної ради з водних біоресурсів і аквакультури, має аспірантуру, спецраду з захисту докторських та кандидатських дисертацій за спеціальностями рибництво та іхтіологія.

Інститут на сьогодення проводить пошукові дослідження на перспективу за пріоритетними для рибогосподарської галузі напрямами, пов'язаними з розробленням теоретичних основ ведення аквакультури у внутрішніх водоймах України на основі вивчення їх біопродукційного потенціалу; новітніх біотехнологій, спрямованих на одержання селекційного матеріалу з господарсько цінними ознаками; методики збереження на поліпшення генофонду цінних об'єктів рибництва, рідкісних та зникаючих видів риб; екологічно та економічно доцільних методів поліпшення стану біоценозів внутрішніх водойм, а також - ранньої діагностики, профілактики та боротьби з хворобами риб на молекулярно-генетичному рівні; методів забезпечення сталого використання біоресурсів та збереження біорізноманіття басейну Дніпра; нових економічних моделей господарювання у рибних господарствах різних форм власності.